У давнину в Україні вирізані картинки вішали на стіни й вікна, а паперові серветки з красивими краями-китицями прикрашали полиці для посуду та буфети. Господині пишалися кількістю вирізаних отворів. Ажурні витинанки були відомі ще з V ст. до нашої ери. Це були вироби зі шкіри, хутра. А перші вирізані з паперу прикраси з’явилися в Китаї. Найдавніші українські витинанки – фіранки. Виготовляли один раз на рік, навесні. Тоді за звичаєм білили стіни, поновлювали внутрішнє оздоблення хати. Пізніше витинанки приурочувались до основних подій у житті селян, і кожній відповідала певна композиція: до жнив – врожайна,на заручини – заквітчана, на весілля – весільна. Народні витинанки як прикраса сільської хати з'явилися у середині XIX ст. Найбільш розповсюд­женими були на Прикарпатті, Поділлі та Придністров'ї.